Аграрна Економіка 2016 Т. 9 № 1-2:68-74

Орендно-земельні відносини як інструмент удосконалення відтворення земельних ресурсів АПК

М. Щурик, д. е. н., професор
Івано-Франківський університет права ім. Короля Данила Галицького

АНОТАЦІЯ

Висвітлено теоретичні й методологічні засади становлення і розвитку оренди земель у вітчизняному аграрному секторі. Наголошено, що оренда не набула розвитку як форма використання аграрного земельного фонду. Проаналізовано особливості формування орендно-земельних відносин в аграрному секторі Карпатського макрорегіону. Досліджено чинники, котрі впливають на характер формування оренди земель в Україні та Карпатському макрорегіоні зокрема. Доведено потребу в побудові орендноземельних відносин як інструменту, що має передувати запровадженню приватного землеволодіння. Примітивний обробіток призвів до швидкої появи покинутих земельних ділянок, вилучення частини з них із сільськогосподарського обігу, чого раніше у вітчизняному аграрному секторі не було. Поява необроблюваних земель, а також фізична немічність окремих дрібних приватних власників змусила останніх віддавати земельні ділянки в оренду малим і середнім сільськогосподарським підприємствам. Однак через відсутність фінансових ресурсів, несформованість сучасної матеріально-технічної бази, застосування застарілих технологій використання орендованих земель не стало ефективним, оскільки призводить до порушення умов орендної плати. Орендна плата за землю, термін оренди є ключовими проблемами, які не в змозі вирішити малі й середні підприємства-орендарі. Поряд із малими і середніми орендними підприємствами у вітчизняному аграрному секторі успішніше функціонують великі земельні господарства-агрохолдинги. Саме вони забезпечують левову частку виробництва й продажу зернобобових, кукурудзи, ріпаку, соняшнику тощо. Попри це, їх діяльність має суттєві недоліки. Використовуючи земельні ділянки місцевих громадян, вони не забезпечують надходження коштів до місцевих бюджетів, не вирішують соціальні та екологічні проблеми, не сприяють розвитку сільських територій. Органам місцевого самоврядування рекомендовано формувати склад орендарів, які б, крім власних економічних інтересів, вирішували на селі соціальні питання та організовували відтворення орендованих земель, дотримуючись при цьому вимог не лише економічних, а й онтологічних законів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА

оренда, земля, власник, держава, реформа, інвентаризація, відповідальність.

ПОВНИЙ ТЕКСТ:

ПОСИЛАННЯ

1. Богиня Д. Українське село вимирає: національна небезпека / Д. Богиня, К. Якуба // Економіка України. – 2011. – № 4. – С. 56–66.

2. Дієсперов Є. С. Земля як головний природний ресурс сільських територій і країни / Є. С. Дієсперов // Економіка АПК. – 2010. – № 9. – С. 102–109.

3. Кістерський Л. У пошуках виходу з кризи: Біблія очима економіста / Л. Кістерський // Економіка України. – 2014. – № 1. – С. 21–32.

4. Лупенко Ю. О. Агрохолдинги в Україні та посилення соціальної спрямованості їх діяльності / Ю. Лупенко, М. Кропивко // Економіка АПК. – 2013. – №7. – С. 5–21.

5. Луців О. Оцінка вартості природних ресурсів територіальних економічних систем України / О. Луців // Економіка природокористування і охорони довкілля : зб. наук. пр. – К., 2014. – С. 37–41.

6. Саблук П. Т. Структурно-інноваційні зрушення в аграрному секторі України як фактор його соціально-економічного зростання / П. Т. Саблук // Економіка АПК. – 2004. – № 6. – С. 8.

7. Хвесик М. А. Економічна криза в Україні: соціально-економічні наслідки та шляхи їх подолання / М. А. Хвесик, А. В. Степаненко // Економіка України. – 2014. – № 1. – С. 74–86.

8. Черевко Г. В. Земельні відносини як чинник ефективності використання землі / Г. В. Черевко, Г. М. Земляна // Аграрна економіка. – 2010. – Т. 3, № 1–2. – С. 32–38.

9. Чухно А. А. Модернізація економіки та економічна теорія /А. А. Чухно // Економіка України. – 2012. – № 10. – С. 24–33.