Аграрна Економіка 2018 Т. 11 № 1-2:5-14

Поняття нішевих культур та їхнє місце у диверсифікації сільськогосподарського виробництва

І. Черевко, к. е. н., доцент
Львівський національний аграрний університет

АНОТАЦІЯ

В аграрній економіці України в умовах її дуалізації виникає все більше ніш, зайняти які об’єктивно покликані саме дрібні виробники типу фермерських та індивідуальних господарств населення, оскільки ті риси господарств, які порівняно з агрохолдингами роблять їх слабкими, у цих нішах надають їм сили. Йдеться про вирощування культур, які не потребують великих площ, але можуть забезпечити високий вихід прибутку з одиниці земельної площі. У проаналізованих публікаціях зазначено, що виробництво нішевих культур може бути дуже вигідним і має низку переваг. Уже навіть складені різні рейтинги нішевих культур у розрізі видів щодо рівня прибутковості та ефективності експорту. Основним завданням було з’ясувати роль і місце нішевих культур у процесі диверсифікації сільськогосподарського виробництва й підвищенні ефективності функціонування дрібнотоварних фермерських та індивідуальних господарств населення. Методика проведеного дослідження охоплює як загальнонаукові методи, застосування яких допомогло опрацювати існуючу інформацію стосовно поняття нішевих культур та їхньої ролі в процесі диверсифікації діяльності сільськогосподарських малих і середніх підприємств на селі, так і методи економічного дослідження – для обґрунтування існуючих порівняльних переваг та недоліків нішевого напряму розвитку сільського господарства. Широко використано монографічний метод дослідження. Встановлено, що основною проблемою у розвитку так званого нішевого аграрного бізнесу в Україні є відсутність відповідного досвіду й технологій, хоча в цьому плані спостерігають певні дуже динамічні позитивні зміни, бо зацікавленість у цьому напрямі розвитку підприємництва на селі є високою, особливо з врахуванням неабиякого попиту на зазначену продукцію за кордоном. Основні критерії, що дають підстави для віднесення тих чи інших сільськогосподарських культур до категорії нішевих, на думку більшості дослідників та практиків, такі: малорозвиненість конкретного ринку, перевищення попиту над пропозицією, низька конкуренція у секторі виробництва продукції таких культур, високі закупівельні ціни та високий рівень дохідності з одиниці площі вирощування за відносно мінімальної потреби в площі, висока питома частка нематеріальної (інтелектуальної) складової в доданій вартості і ціні реалізації. Важливою особливістю нішевих культур є й те, що вони, як правило, досить трудомісткі та ресурсовитратні у вирощуванні і їхнє виробництво досить складно або взагалі неможливо масштабувати. На основі вказаних критеріїв до групи нішевих культур в Україні на сьогодні можна віднести такі: ягоди – лохину, чорницю, журавлину, малину, жимолость, ожину і суницю; горіхи; сорго, прянощі, свіжу зелень, льон, шафран, екзотичні злаки (спельту, жито, кіноа), овочі – спаржу, цибулю-шалот, цибулю-порей, батат, гарбуз та часник; плодові культури – сливу, абрикос, горіх волоський; екзотичні гриби; практично всі бобові, зокрема сочевицю, нут, маш, квасолю, боби і навіть горох. Ефективними напрямами нішевого агробізнесу на сьогодні і в найближчому майбутньому можуть стати вермикультивування та бджолярство.

КЛЮЧОВІ СЛОВА

нішеві культури, диверсифікація, критерії, особливості, ефективність

ПОВНИЙ ТЕКСТ:

ПОСИЛАННЯ