Аграрна Економіка 2019 Т. 12 № 3-4:61-70

Нішеві інновації у сільському господарстві: поняття, значення і перспективи

І. Черевко, к.е.н., доцент
0000-0002-8411-6136
Львівський національний аграрний університет

https://doi.org/10.31734/agrarecon2019.03.061

АНОТАЦІЯ

Процес переорієнтації сільськогосподарських виробників, особливо малих за розмірами, на виробництво нішевої продукції, що має інноваційний характер, в Україні не відбувається належними темпами, оскільки стримується цілою низкою причин суб’єктивного та об’єктивного характеру. Проблема полягає в тому, що виявлення цих причин і розробка відповідних заходів щодо їхнього усунення передусім передбачають формування адекватного дійсності розуміння сутності інновацій взагалі і нішевих зокрема, що й становить предмет проведеного дослідження. Основним завданням було проаналізувати існуючі підходи до розуміння змісту інновацій, узагальнити їх, сформувати власне бачення і визначити поняття, значення та перспективи впровадження нішевих інновацій у практику господарювання сільськогосподарських підприємств. Інновації на сьогодні вже не трактують як досягнення і результати науково-дослідної діяльності, підхід до їхнього розуміння є набагато ширший – інновації розцінюють як будь-які зміни у продуктах (або в їхніх елементах чи способах продажу), процесах (технологіях виробництва і зберігання та реалізації), організації виробництва та його забезпеченні, управлінні ним, позиції на ринку, що мають характер новизни. За такого трактування сутності інновацій у сільському господарстві заслуговує на право самостійності існування нішевий напрям інноватизації цієї галузі та її підприємств, який пов’язаний із переорієнтацією підприємств на виробництво нішевої продукції та пошук відповідних ринків її збуту. Незалежно від типу інновацій, що впроваджуються, інноваційна діяльність повинна привести до підвищення ефективності функціонування підприємства. Впровадження інновацій сільськогосподарськими виробниками навіть рівня родинного господарства зумовлене прагненням отримати вищі доходи, а також необхідністю адаптувати господарство до потреб ринкової економіки. Вирощування нішевих культур закономірно має інноваційний характер для вітчизняних сільськогосподарських виробників, особливо малих за розмірами, оскільки дає їм змогу підвищити рівень власної конкурентоспроможності і супроводжується необхідністю застосування відповідних інноваційних технологій, що дає підстави передбачати інтенсифікацію розвитку цього напряму сільськогосподарського виробництва в Україні на найближчу перспективу, особливо у секторі малих і середніх господарств. Диверсифікація напрямів господарювання малих і середніх сільськогосподарських виробників за рахунок розвитку нішевих видів виробництва, безперечно, позитивно впливатиме на ступінь реалізації основних положень концепції зрівноваженого розвитку сільських територій в Україні, оскільки об’єктивно допоможе підвищити добробут як самих виробників цієї продукції, так і жителів відповідних поселень, підвищуючи їхній рівень зайнятості і доходів та сприяючи розвитку локальної соціальної інфраструктури.

КЛЮЧОВІ СЛОВА

інновації, інноваційна діяльність, нішеве сільське господарство, сільськогосподарські виробники

ПОВНИЙ ТЕКСТ:

ПОСИЛАННЯ

  • Арістов, В. 2017. Фермеричи агрохолдинги? Оптимальна модель розвиткуукраїнськогобізнесу. [online] Доступно: https://kurkul.com/blog/398-fermeri-chi-agroholdingi-optimalna-model-rozvitku-ukrayinskogo-biznesu [Дата звернення 20 липня 2019].
  • Дацій, О.І. 2004. Розвиток інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві України. Київ: ННЦ ІАЕ.
  • Зубець, М.В., Саблук, П.Т. та Тивончук, С.О., 2008. Інноваційно-випереджувальна модель якісно нового розвитку агропромислового виробництва. Економіка АПК, 12, с. 3–8.
  • Кернасюк, Ю., 2015. Експортний тренд – нішеві культури. Агробізнес сьогодні, 4(299), с. 32–33.
  • Кернасюк, Ю.,2018. Ринок нішевих агрокультур. Агробізнес сьогодні, 22, с. 12–16.
  • Кот, О.В., 2008. Теоретичні аспекти інноваційного розвитку аграрного сектору економіки та його організаційно-економічне забезпечення. Проблеми науки, 9, с. 30–37.
  • Лупенко, Ю.О., Малік, М.Й, Шпикуляк, О.Г. та ін. 2014. Інноваційне забезпечення розвитку сільського господарства України: проблеми та перспективи. Київ.
  • Маслак, О., Маслак, Н. та Гужвенко, С., 2018. Передумови розвитку малого підприємництва в сільській місцевості. Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal, [оnline] 4, рр. 113–129. Доступно: http://are-journal.com [Дата звернення 23 липня 2019].
  • Медведюк, В., 2017. Нішеві культури — це «подушка безпеки» для аграріїв. [оnline] Доступно: http://agroportal.ua/ua/views/mnenie-eksperta/nishevye-kultury-eto-podush ka-bezopasnosti-dlya-agrariev/ [Дата звернення 20 липня 2019].
  • Минниханов, Р.Н., 2000. Организационно-экономические основы развития инновационных процессов в АПК. Москва: МСХА.
  • Покотилова, В.І., 2008. Управління інноваційною діяльністю в аграрному виробництві. Київ: ННЦІАЕ.
  • Рубан, Н., 2017. Кому червоне золото? В Україні освоїли технологію вирощування шафрану й діляться досвідом з бажаючими. [оnline] Доступно: https://uhbdp.org/ua/1246-komu-chervone-zoloto-v-ukraini-osvoily-tekhnolohiiu-vyroshchuvannia-shafranu-i-diliatsia-dosvidom-z-bazhaiuchymy [Дата звернення 20 липня 2019].
  • Скидан, О.В. та Геращенко, Л. С., 2005. Розвиток інноваційної діяльності в АПК регіону. Вісник Сумського національного аграрного університету, 1, с. 177–182.
  • Сумченко, В та Губін, А., 2018. Математика агробізнесу: вирощування спаржі. [оnline] Доступно: https://kurkul.com/blog/584-matematika-agrobiznesu-viroschuvannya-sparji [Дата звернення 18 липня 2019].
  • Шаповал, Б. 2018. Можливості для експорту нішевих культур: куди варто постачати та які особливості враховувати. [оnline] Доступно: http://agravery.com/uk/posts/show/mozlivosti-dla-eksportu-nisevih-kultur-kudi-varto-postacati-ta-aki-osoblivosti-vrahovuvati [Дата звернення 23 липня 2019].
  • Шубравська, О.В., Молдаван, Л.В., Пасхавер, Б.Й. та ін. 2012. Інноваційні трансформації аграрного сектора економіки. Київ: НАН України, Ін-т екон. та прогнозув.
  • Шумпетер, Й. 1982. Теория экономического развития. Москва: Прогресс.
  • Bardon-Gust, N., 2011. Innowacyjność w aspekcie regionalnym. Nierówności Społeczne a Wzrost Gospodarczy, 23, s. 50–63.
  • Baruk, J., 1994. Innowacyjność przedsiębiorstw w warunkach transformacji systemowej. Wiadomości statystyczne, 2, s. 9–11.
  • Bielski, I., 2000. Przebieg i uwarunkowania procesów innowacyjnych. Bydgoszcz.
  • Bogdanienko, J. red. 2004.Innowacyjność przedsiębiorstw. Toruń.
  • Cavagnoli, D.,2011. A Conceptual Framework For Innovation: An Application to Human Resource Management Policies in Australia. Innovation: Management, Policy & Practice, 13/1, рр. 111–125.
  • Damanpour,F., 1992.Organizational Size and Innovation. Organization Studies, 13, 3, рр. 375–402.
  • Drucker, P.F., 1992. Innowacje i przedsiębiorczość – praktyka i zasady. Warszawa.
  • European Public Sector Innovation Scoreboard (EPSIS), 2012. Methodology Report.
  • Gałęski, B., 1971. Innowacje a społeczność wiejska KiW. Warszawa.
  • Garcia, R. and Calantone, R., 2002. A Critical Look at Technological Innovation Typology and Innovativeness Terminology: A Literature Review. The Journal of Product Innovation Management ,19, 110–132.
  • Kijek, T., 2012. Innovation Capital and Its Measurement. Journal of Entrepreneurship, Management and Innovation, 8, 4, рр. 52–68.
  • Klochan, V., Klochan, I., 2018. Improvement of the mechanism of state regulation of investment in the innovative development of the agrarian sector. Baltic Journal of Economic Studies, 4, 2, pp. 99–105.
  • Komisja Europejska, 2005. Nowy okres programowania 2007–2013. Wskaźniki monitoringu i ewaluacji. Dokument roboczy nr 2.
  • Krawczyk, M. 2012. Finansowanie działalności innowacyjnej MŚP. Wybrane zagadnienia. Łódź.
  • Kubica, P., Szafranek, R.Cz. i Lewczuk, A.,1989. Wprowadzanie postępu w wiejskich gospodarstwach domowych Cz. III. Przykładowe gospodarstwa domowe. Acta Acad. Agricult. Techn. Olst. Oeconomica, 24, s. 131–139.
  • Makarczyk, W., 1971. Przyswajanie innowacji. Ossolineum, PAN.
  • Mayle, D., 2006. Managing Innovation and Change. London.
  • Maziarz, Cz., 1984. Andragogika rolnicza. Warszawa.
  • Metcalfe, J.S., 2000. Science, Technology and Innovation Policy in Developing Economies. [оnline] Available at: http://les.man.ac.uk/cric/J_Stan_Metcalfe/ [Accessed 20 June 2019].
  • Mikołajczyk, B., 2014. Mierniki monitorowania innowacyjności w skali makro w krajach Unii Europejskiej. Studia Ekonomiczne, 186, 1,s. 282–292.
  • Motyka,S., 2011. Pomiar innowacyjności przedsiębiorstwa. Komputerowo Zintegrowane Zarządzanie. Oficyna Wydawnictwa Polskiego Towarzystwa Zarządzania Produkcją, II, s. 160–168.
  • Nelson, R.R. and Winter, S.G. 1982. An Evolutionary Theory of Economic Change. Cambridge: Harvard University Press.
  • Nowak, P., 2012. Poziom Innowacyjności Polskiej gospodarki na tle krajów UE. PraceKomisjiGeografiiPrzemysłu, 19, s. 153–167.
  • Osborne, D. and Gaebler, T. 2005. Rządzić inaczej. Poznań: Media Rodzina.
  • O`Sullivan, D. and Dooley, L. 2009. Applying Innovation. SAGE Publications, Inc., California.
  • Oszmiańska,M., 2001. Wprowadzanie innowacji w indywidualnych gospodarstwach rolnichyh. [online] Available at: https://www.ppr.pl/wiadomosci/edukacja/wprowadzanie-innowacji-w-indywidualnych-gospodarstwach-rolnych-2904 [Accessed 22 June 2019].
  • Piekut, M.,2011. Innovativeness of companies in Poland and other European countries. Zeszyty Naukowe MWSE w Tarnowie, 2, s. 90–95.
  • Podręcznik Oslo. 2008. Zasady gromadzenia i interpretacji danych dotyczących innowacji. Warszawa.
  • Pomykalski, A. 2001. Innowacje. Łódź: Wydawnictwo Politechniki Łódzkiej.
  • Prystrom, J. 2012. Innowacje w procesie rozwoju gospodarczego. Warszawa.
  • Rogers, E. M., 1962. Difusion of Innowations. New York.
  • Salavou, H., 2004. The Concept of Innovativeness: Should we Need to Focus? European Journal of Innovation Management ,7/ 1, pp. 33–44.
  • Schumpeter, J.A. 1960. Teoria rozwoju gospodarczego. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe.
  • Smith, D. 2006. Exploring Innovation. McGraw-Hill Education, UK.
  • Stajszczak, M. і Lewczuk, A., 1994. Z badań nad procesami innowacyjnymi w gospodarstwach rodzinnych w okresie transformacji ustrojowej. Problemy doradztwa w restrukturyzacji i transformacji gospodarstw rodzinnych do gospodarki rynkowej:Mat. Konf. Nauk. Barzkowice.
  • Tidd, J. and Bessant, J. 2009. Managing Innovation. Integrating Technological, Market and Organizational Change. John Wiley & Sons, Ltd. England.
  • Timmerman, J.C., 2009. A Systematic Approach for Making Innovation a Core Competency.The Journal for Quality and Participation , January, 31/4, pp. 4–11.
  • Turowski, J. andBornus, A., 1970. Drogi modernizacji wsi (przenikanie innowacji do rolnictwa i wsi woj. Lubelskiego). Warszawa.
  • Zastempowski, M. 2010. Uwarunkowania budowy potencjału innowacyjnego polskich małych i średnich przedsiębiorstw. Toruń.

Стаття надійшла 20.08.2019.