Розглянуто засади й тенденції розвитку інтегрованих формувань асоціативного типу в аграрному секторі економіки України, які об’єднують інтереси підприємств з метою створення сприятливих умов для підвищення їх конкурентоспроможності на основі збалансування державного регулювання та процесів саморегулювання. До формувань асоціативного типу залучено структури та організації, що діють на ринку, зокрема це асоціації учасників агропродовольчого ринку (галузеві об’єднання і організації) та кластери. Предметом інтеграції при цьому є інтереси стейкхолдерів.

Окреслено інституційні та організаційні передумови формування асоціативних об’єднань в аграрній сфері як чинника розбудови підприємницького самоврядування в галузі.

Охарактеризовано роль та організаційні особливості функціонування інституту саморегулювання на всіх рівнях національної галузевої економічної системи України. Проаналізовано організаційно-інституційні передумови впровадження механізмів саморегулювання в практику господарської діяльності аграрного сектору економіки України.

Розглянуто європейський досвід функціонування підприємницьких об’єднань в аграрній сфері, що демонструє еволюційний розвиток функцій саморегулювання – як результат активізації підприємницької ініціативи та процесів кооперування товаровиробників для створення сприятливих інституційних умов господарської діяльності. Вдалі господарські практики діяльності організацій виробників, їх асоціації та міжгалузеві об’єднання були легалізовані в національному та секторальному нормативному полі, де довели свою ефективність та при реформуванні спільної аграрної політики були гармонізовані, упорядковані й поширені на решту секторів спільного аграрного ринку.

Сформовано концептуальні засади саморегулювання через діяльність інтегрованих формувань асоціативного типу в інституційному контексті. Акцентовано на особливостях вітчизняного нормативно-правового забезпечення реалізації саморегулівних функцій інтегрованими формуваннями асоціативного типу.