Упровадження екологічних методів господарювання обумовлює ефективність функціонування еколого-економічної системи, що актуалізується в умовах досягнення глобальних цілей сталого зростання та національних викликів. Тому метою дослідження є обґрунтування теоретико-прикладних аспектів екологізації агровиробництва в Україні за сучасних умов господарювання та воєнного стану, що передбачає реалізацію таких завдань: 1) оцінка сучасного стану національного аграрного сектору; 2) обґрунтування умов мінімізації внесення мінеральних добрив на противагу необхідності збільшення органічних; застосування системи сівозмін, нехімічного захисту рослин, вапнування кислих ґрунтів, організації інноваційного насінництва та інші заходи переходу підприємств на екологоорієнтоване агровиробництво; 3) систематизація показників оцінки еколого-економічної ефективності як передумова для розробки програмних заходів організації екологоорієнтованого аграрного виробництва. Використання сукупності методів теоретичного та емпіричного рівнів, зокрема теоретичного узагальнення, аналізу та синтезу, порівняння, абстрактно-логічного, графічного тощо, дозволяє довести, що діяльність аграрного сектору економіки у 2023 р. порівняно з 2021 р. знизилася внаслідок скорочення посівної площі, замінування територій, міграції та перерозподілу робочої сили, зменшення внесення добрив. Наведено обсяги земель сільськогосподарського призначення, що потребують розмінування; обсяги застосованих пестицидів для захисту рослин; динаміку внесення мінеральних та органічних добрив за останнє десятиріччя в сільськогосподарських. підприємствах України. Доведено важливість переходу аграрних підприємств на сталі засади господарювання та запропоновано програмні заходи організації екологічно орієнтованого сільськогосподарського виробництва, що сприятиме забезпеченню відтворення родючості ґрунту, створення умов для раціонального використання земельного потенціалу і виробництва екологічної продукції.