Виявлено особливості функціонування систем управління в українських великотоварних сільськогосподарських підприємствах, що зумовлені типом об’єднання. Встановлено необхідність з’ясувати економічну сутність та ідентифікувати ключові характеристики бізнес-процесів у великотоварних сільськогосподарських підприємствах, а також виокремити особливості управління бізнес-процесами. Доведено, що внутрішня форма корпоративних відносин здатна забезпечувати, з одного боку, розвиток сучасного виробництва, формувати та нарощувати потенціал суб’єктів господарювання, сприяти досягненню конкурентних переваг на ринку, а з іншого – забезпечувати достатній рівень компромісу економічних інтересів засновників. Обґрунтовано змістовні характеристики та сформульовано авторське тлумачення категорії «бізнес-процеси сільськогосподарських підприємств». Особливістю авторського бачення є акцент на наявність біологічних трансформацій, які є компонентами механізму формування доданої вартості через перетворення ресурсів, зокрема під впливом природного чинника. Окреслено, що в межах вибудованої бізнес-моделі цілями бізнес-процесів великотоварних сільськогосподарських підприємств є економічні, соціальні та екологічні ефекти. Визначальною ознакою великотоварних сільськогосподарських підприємств є тісний взаємозв’язок між галузями, а саме: виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням та реалізацією. Охарактеризовано роль та місце великотоварних сільськогосподарських підприємств в економічному розвитку держави. Зазначено, що розвиток великотоварних сільськогосподарських підприємств та їх бізнес-процесів підпорядковані законам сучасного корпоративного управління – складній економіко-правовій системі, що об’єднує норми законодавства, внутрішні нормативні документи, багаторівневу структуру управління та практику господарювання. Виявлено, що координація просторово розосереджених бізнес-процесів вимагає наявності «центрів управління» (материнських структур). Запропоновано структурно-процесну схему управління бізнес-процесами у великотоварних сільськогосподарських підприємствах, яка об’єднує системний, ситуаційний і процесний підходи, на відміну від менеджменту функцій, робить управління орієнтованим здебільшого на ефективність.